Останнє перше вересня у школі

Останнє перше вересня у школі -

Звичайне і водночас непросте.
Із кожним срібним дзвоником поволі
Йде геть моє дитинство золоте
Оте...
Оте, де починає для людини
Намотуватись хроніка років.
І ось уже в дорослої дитини
Останній Перший дзвоник віддзвенів...
Наїв...
Наївний погляд першоклашок -
Невже це й ми колись такі були?
Сьогодні інше все: і співи пташок,
І вчителі, й уроки... Інші й ми -
Зросли...
Зросли - це кожен відчуває.
Мине цей рік - і у Країні мрій
Упевнено і сумно загукає
Останній - у квадраті - дзвоник мій:
"Бувай - не забувай свій край надій..."